* (віршець про слова)

залишаються речі як речі

до утечі, до ліпших місцин

перетерті слова і потерті

осідають на шкірі країн



хтось їх бачив посеред асфальтів,

коли геть недостача хвилин,

на папері, поверхні екранів

або ж на шкарлупинці світлин



вони скрізь, їх не можна позбутись,

вони є, вони важко мовчать,

як тавро попри все проступають,

раз по раз перед-очі стирчать



їх лише моя смерть повбиває,

їх загубить моє забуття,

безум мій їхнє світло знеславить,

а любов їх заїсть наче тля